На відміну від авторської винагороди, роялті є платою за право використання майнових прав інтелектуальної власності. Роялті сплачується власнику патенту на сорт рослин, котрий є власником майнових прав. Зрозуміло, що селекціонер сам не займається комерційною реалізацією свого сорту, а передає це право ліцензіату (тому, хто купує право на патент).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту – особа, якій належить упродовж визначеного цим Законом терміну й засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Право інтелектуальної власності на сорт охороняється патентом, а тому плата за його використання повністю підпадає під визначення «роялті», що наведено в підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.

Наявність правової бази охорони інтелектуальної власності на нові селекційні досягнення під час введення їх у господарський обіг є важливою умовою економічної самостійності галузі. На практиці навіть найкращі сорти не завжди приносять економічний ефект власникам прав на них. Багато науково-дослідних установ відчувають серйозний дефіцит коштів для ведення селекційної роботи, яка вимагає великих інтелектуальних і фінансових вкладень. Тим часом селекційно-насінницька робота є високорентабельним елементом підвищення ефективності сільського господарства в усіх економічно розвинених країнах. Закордонна селекційна наука давно використовує шлях ефективного самофінансування галузі наданням прав на використання нових сортів через укладання ліцензійної угоди за грошову винагороду. Збір селекційної винагороди – роялті – є найважливішим джерелом фінансування селекції.

Розмір авторської винагороди чітко прописаний у пункті 2 Постанови кабінету Міністрів України від 19.08.2002р. № 1183:

«Установити, що винагорода автору за створення сорту визначається в розмірі не менше, ніж 5 відсотків загальної суми коштів, отриманих роботодавцем (власником сорту) за використання сорту (на час використання сорту), а щодо сортів деревних і чагарникових рослин та винограду — не менше, ніж 8 відсотків».

Якщо авторів сорту декілька, винагорода розподіляється між ними відповідно до укладеної ними угоди.

Виплата винагороди автору (авторам) сортів рослин бюджетними установами здійснюється в межах коштів, отриманих ними за використання сорту, від власних надходжень за реалізацію посадкового матеріалу цього сорту».

На даний час чіткі розрахунки вартості ліцензійних угод для вітчизняних селекціонерів ще не досить поширені, тому під час формування розміру винагороди за використання селекційного досягнення власник патенту може врахувати багато параметрів для організації виробництва насіння нового сорту на основі самоокупності.