Розширення торговельних і науково-технічних взаємин між країнами, значне збільшення обсягу імпортної продукції створює серйозну небезпеку щодо проникнення на територію України карантинних шкідників, у тому числі й небезпечного шкідника зернових запасів — капрового жука.
Капровий жук — Trogoderma granarium E. — зерноїдний шкіроїд родини Dermestidae. Його батьківщиною вважають Індію, де жука вперше зареєстрували 1894 року. З розвитком торговельних зв’язків капрового жука було завезено до Європи та Америки. В країнах СНД відмічені вогнища цього шкідника в Казахстані, Узбекистані, Таджикистані й Туркменії.
Це багатоїдний шкідник, який має високий ступінь пристосованості. Він пошкоджує понад 100 видів зернових, технічних, зернобобових та олійних культур.
Найшкідливішою є личинка капрового жука. Вона перетворює заражені продукти в порошкоподібну масу, яка складається із залишків продуктів та екскрементів, непридатну для використання в їжу та на корм худобі через отруйність.
Імаго капрового жука не живиться, тому прямої шкоди продуктам запасу не завдає. Він не літає, живе не більше 15 днів, але добре пересувається в межах складського приміщення. За місяць потомство 10 пар може зменшити масу зерна, що зберігається, на 9–15%, знизити якість пшениці на 12–24%.
Сучасний ареал поширення капрового жука — це майже всі країни тропічного й субтропічного поясів, а також деякі райони Західної Європи.
В Україні капровий жук відсутній, але, незважаючи на це, існує постійна загроза завезення його в морські порти із зерном, зернопродуктами та іншими рослинними матеріалами.
Розповсюджуватись капровий жук може із зараженою продукцією (з вантажами зерна і зернопродуктів), мішкотарою і транспортними засобами. Як правило, живі личинки капрового жука завозяться з ячмінним солодом, кукурудзою, пшеницею, рисом, арахісом і комбікормами, заражаючи сховища борошна, крупи, млини, солодохранилища, склади насіння і зерна, комбікормові і пивоварні заводи.
З метою виявлення капрового жука в складських приміщеннях проводять обстеження візуально, за допомогою феромонних пасток та харчових принад. Звертається увага на наявність личинок і личинкових шкірок в продукції, мішкотарі, пакувальному матеріалі, ящиках і стінах Особливо ретельно досліджують усі залишки, пил, сміття просипи і змітки.
Обстеження складів за допомогою феромонних пасток та харчових принад починають зі стійкої середньодобової температури + 15 0С. Розкладають їх на підлозі, на стрічках транспортеру в елеваторах на висоті 1,5-2,0 м, в темних кутках, щілинах стін, із розрахунку 2-4 пастки на 100 м2.
Як харчові принади використовують просмажене й подрібнене насіння соняшнику або арахісу, які кладуть у марлеві мішечки по 20 г на принаду.
