У листопаді минулого року на території Харківщини була  проведена осіння пероральна імунізація диких м’ясоїдних тварин проти сказу. Приманки (невеликі брикети розміром із сірникову коробку із запахом м’ясокісткового борошна, всередині – желеподібна капсула з вакциною проти сказу) розкидали із літаків над лісовими та польовими угіддями Богодухівського, Красноградського районів, частково на території Лозівського, Харківського, Чугуївського, за винятком територій, які підпадають під заборону польотів літаків (зону NOTAM), де приманки розподіляли наземно.

Через місяць після вакцинації почали діагностичний контроль  ефективності проведеної кампанії.

Так, на території Золочівської громади діагностичний контроль проводився із залученням єгерів мисливських господарств місцевої організації  Українського товариства мисливців та рибалок та ТОВ ПП «Беркут» під цілковитим контролем фахівців Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини. 15-16 січня було відстріляно 11 лисиць. Фахівці Золочівської районної державної лікарні ветеринарної медицини відібрали в них зразки матеріалів для подальшого дослідження.

А  під час діагностичного відстрілу диких м’ясоїдних хижаків на території мисливських угідь Дворічанського УТМР Куп’янського району, яке відбувалося за участю єгерської служби, спеціалістів відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Куп’янського управління Держпродспоживслужби в Харківській області, ветеринарних фахівців Дворічанської районної державної  лікарні ветеринарної медицини, Державної лісової охорони та мисливців уполювали шакала звичайного або азійського. За словами єгерів та мисливців, ця тварина нехарактерна для нашого регіону. Хижак міг оселитися на Куп’янщині через зміну клімату, потепління, малосніжну і теплу зиму. Як розповіли мисливствознавці, шакал має достатньо поживи і мало природних ворогів. Шакали не шкідливіші за вовків чи лисиць і не становлять загрози для людини. Це невеликий звір, дещо більший за лисицю та менший за вовка – у середньому важить 7-15 кілограмів. Шерсть має брудно-жовте забарвлення, з помітними рудим та чорним відтінками, хвіст буро-рудий з чорним кінцем. Живляться ці тварини мишами, дрібними птахами, ящірками, зміями, жабами, сараною, равликами, жуками, плодами (кавуни, дині, виноград). Інколи нападають на домашніх тварин поблизу садиб та  на ослаблених крупніших хижаків. Полюють зазвичай уночі.

З добутої тварини спеціалісти Дворічанської районної державної лабораторії ветеринарної медицини відібрали матеріал для дослідження у Харківській регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби.

За зонами вакцинації здійснюється постійний епізоотологічний нагляд шляхом аналізу кількості випадків сказу в лисиць та інших видів тварин. У зоні вакцинації проводять профілактичні та вимушені (у разі виникнення випадку сказу) заходи відповідно до чинної Інструкції «Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин».

Кінцева мета проведення пероральної вакцинації диких м’ясоїдних проти сказу –  досягнення у тварин  високого рівня антирабічних антитіл  і показників споживання приманок за біомаркером.

Пероральна імунізація диких м’ясоїдних тварин є одним із ефективних заходів боротьби зі сказом  тварин і забезпечує покращення епізоотичної ситуації.